Афанасій СМЕРЕКА поліг у бою за батьківську землю свою

Уявіть собі: сімдесят чотири роки, як на нашій волинській землі вже немає війни, хоча на східному рубежі України ось уже п’ятий рік розпалюється нове воєнне вогнище.

Пройшли не просто роки, а – десятиліття, як закінчилася Друга світова. Ті, хто її спровокував, давно приречені на зневагу й забуття. Але були мільйони тих, хто став жертвою неймовірного кровопролиття, хто боронив своїх батьків, дружин і дітей, рідну землю від нацистських людиноненависників.

Вони були такими ж, як і ми, переважно молодими, натхненними на щасливий завтрашній день. Але завтра була війна…

Цьогоріч восени житель села Липини Віталій Бойко, а це було в суботу, 29 вересня, взявся викопати яму під фундамент для прибудови, яку хотів влаштувати між своєю й сусідньою хатами.

Розкопуючи землю, приблизно на рівні колін Віталій несподівано натрапив на тверді речі. Він зупинив роботу, зосередився, все добре зважив і почав розкопувати довкіл. Спочатку натрапив на одну кістку, згодом – ще на одну, що лежали повздовж.

- Я зрозумів, - каже Віталій, - що вони - людські. Поруч із ними були ще дрібненькі.

Ми стоїмо з Віталієм і його дружиною Іриною біля того місця, де він знайшов людські останки. Між його й сусідським будинком – якихось два-три метри. І ось на цьому клаптику землі також збереглися: саперна лопатка, солдатський ремінь із пряжкою, книжечка чи записник, що вмить розсипалася, й котелок із надряпаним прізвищем СМЕРЕКА А.

Вони зателефонували в поліцію, приїхали хлопці з МНС. З’ясувалося, що під скелетом була ще й протитанкова граната, яку згодом ліквідували. Вони також забрали останки та речі бійця.

Про цю подію  довідалися в обласній організації ветеранів, де за справу взявся заступник голови обласного осередку Геннадій Гулько. Весь цей час він підтримував контакти з сільським головою Богданом Гусаком і відчував взаєморозуміння.

За прізвищем та іменем солдата визначили, що він був призваний 1944 року з Яцківців Кам’янець-Подільського району Хмельниччини, з села, якого сьогодні немає в жодному довіднику.

Липини визволили на початку лютого того ж року. Афанасій Смерека міг бути серед тих, хто визволяв це село.

Заступник голови обласної організації ветеранів Геннадій Гулько разом з головою цієї організації Олександром Булавіним і його заступником Олегом Кучером протягом півтора місяця наполегливо займалися пошуком полеглого солдата. 

Дослідження останків свідчать, що йому було не більше 20 років, поліг у бою, можливо, під час ворожої танкової атаки, в нього була пробита каска, а осколок, від якого він загинув, залишився в голові. 

В архіві збереглися документи, що в 1944 році на території Липин було шість групових і одиночних солдатських могил. З яких причин рядовий Афанасій Смерека залишився похований на полі бою невідомо.

На місці, де не так давно з’явилася Свято-Троїцька церква наприкінці семидесятих уже перепоховали десять безіменних бійців. Тепер сюди перенесли останки ще одного солдата-українця, який віддав своє молоде життя, визволяючи Липини, загалом, нашу землю.

Настоятель місцевої церкви отець Миколай Цапюк минулої поминальної суботи відслужив заупокійний молебень і здійснив чин перепоховання.

Але на цьому, мабуть таки не поставлено крапку. Краєзнавці на чолі з Геннадієм Гульком, прагнуть дошукатися й впевнитися в істинності особи полеглого бійця, бо даних про населений пункт, звідки він родом, в інтернеті та довідниках, на жаль, немає.

Михайло СВІЧАНИЙ.

Фото Ірини Бойко та Геннадія Гулька.

 

 

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation12.11.2018
remove_red_eye206 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини