Донька Героя Анічка Іщук мріє про самокат

 

На Волині триває реалізація проекту «Діти Небесного Легіону».

Невдовзі свій четвертий день народження святкуватиме Анічка. Її тато Володимир Іщук пішов захищати східні території України у складі добровольчого підрозділу МВС «Світязь». 25 серпня 2014 року в зоні АТО, в бою в Іловайську, на території Донецької області він отримав вогнепальне поранення під час обстрілу російськими окупантами блокпоста і, на жаль через неможливість евакуації, від отриманого поранення помер наступного дня...

Анюта дуже мила дівчинка. Вона відвідує молодшу групу дитячого садочка, куди ходить із задоволенням. Дуже любить діток, гратися з ними, допомагає няні у групі розкладати серветки за столиками (заради цього готова хоч щодня пропускати ранкову зарядку в спортзалі садочку). Хоч Аня погано вимовляє букви, проте дуже любить співати, цим вона вдалася у тата, який мав хороший голос та співав у церковному хорі. Варто музиці лише заграти, як Анюта вже танцює. Мама дівчинки Наталія планує віддати її на «бейбіденс» до Маріанни Манжеровської. Можливо невдовзі Анічка нас радуватиме своїми танцями та співами вже професійно.

Цього року сім’я Іщуків побувала в Болгарії. Аня вперше літала літаком, вперше була на морі, тому вражень дуже багато. Вона любить плавати: чи з басейну, чи з моря все одно з води її дістати не можливо. Для Ані цей відпочинок був не лише пізнавальним, а ще й оздоровчим! Також дівчинка із братиком та мамою двічі відпочивала в Карпатах зі натхненницею та незмінним координатором проектів від наших партнерів з Народного Тилу – Світланою Бахваловою.

Наша іменинниця дуже любить тварин: гладить та цілує і каченяток, і гусеняток, і курчаток. У селі в дівчинки є улюблена кицька Кукуся. Аня – бабусина помічниця: любить доглядати і гнати з пасовиська корову, ласуючи згодом свіженьким молочком. А загалом усіх тваринок сприймає радісно, з цікавістю та безмежною любов’ю.

Анюта дуже уважна і спостережлива: коли це стосується вчинків мами – то це золота дитина! Колись бабуся Марія сміялася, коли Аня приїхала на вихідні і взяла віник та й давай їй подвір’я підмітати, каже «щоб так, як у мами було», а потім у хаті речі складала з тими ж словами. Коли мама ліпить вареники чи пельмені, то і тут Аня допомагає, бо має власний кухонний набір, де є також качалка для тіста, любить пекти печиво чи торти разом з мамою. А ще дівчинка вчиться дбати про свої іграшки та порядок у кімнаті. А от коли бере приклад у всьому зі старшого на 2 роки свого братика Стаса, то в неї бездоганно виходить і пустувати теж!

Аня – ще та артистка, уміє в секунді змінювати настрій: то вона сміялась, а вже плаче, бо щось не по її, то навпаки плакала, а щось цікаве помітила і вже веселиться, забувши, чому сльози лила. Це в оточуючих викликає завжди сміх, бо робить вона це з такою мімікою на обличчі, що стриматись просто не можливо.

А щодо підтримки, то Аня завжди, коли бачить у мами розпач чи сльози на очах, приходить, бере своїми ручками мамине обличчя, силоміць розвертає до себе і цілує, потім обнімає, пригортається і каже: «Мама, я тебе люблю!» Це найкраща підтримка на світі!

Анюта – мамина мазунка, розбалувана, постійно вимагає до себе уваги. Каже: «Коли я виросту – то теж буду мамою» (не в тому значенні, що матиме дітей, а в тому, що буде такою як мама), хоча дядя Вітя з неї пожартував і навчив говорити, як продовження до цієї фрази, «...і у мене буде кіндер». Тепер усі сміються з Ані, коли вона так говорить. Дівчинка має рідного шестирічного братика Стасика та двоюрідних Ярослава і Каріну, яку вона просто обожнює. Постійно, коли приїжджає до бабусі Ані у село, то не відходить від сестрички. Дівчинка ділиться з нею іграшками, дивиться разом мультфільми, цілує, обіймає та ніжно називає її «маленька Каріночка». І взагалі любить усіх маленьких діток. Дуже добре знає Матвійка Ляшука. Зазвичай на усіх заходах, пов’язаних із Іловайською трагедією та й тими, що організовують волонтери, вони бувають разом. То Аня тепер говорить «Правда, Матвій – наш!», і коли десь мама за Матвійка згадає, то вона завжди перепитує: «Нашого Матвійка?» Матвійкова і Аніна бабусі уже давно жартома називають одна одну свахами. Ще в дівчинки у садочку є подруга Мар’яна, якій Аня допомагає одягатися, мити руки, та ще й ображається, коли Мар’янка грається з кимось іншим.

Незважаючи на маленький вік дівчинка вже впізнає прапор України та спішить у понеділок провести Стаса до школи, щоб побачити, як майорітиме наш стяг над школою.

Мама Анічки – Іщук Наталія проживає у місті Луцьку, зараз не працює, адже весь тягар за доглядом обох дітей поклався саме на ці тендітні плечі. І одній справлятися із маленькими дітьми, особливо коли старший малюк ще й першокласник – вкрай важко. Проте вона не тільки з усім успішно справляється, але постійно знаходить час, щоби допомагати волонтерам, у тому числі і нам. За що весь колектив волонтерського руху «Меценати для солдата» безмежно вдячний!

Мама говорить, що матеріальний стан сім’ї є задовільним. Найбільше труднощів виникає з чоловічою роботою, з тим, що немає кому допомагати фізично. Наталія планувала до початку навчального року зробити ремонт у дитячій кімнаті, щоб Стасику було де вчити уроки, але не знайшлося ні бажаючих допомогти, ні кваліфікованих майстрів, які б із цим впорались... Раніше усі ремонти вдома робив чоловік, тому жінка ніколи не задумувалась над тим, як складно знайти хорошого спеціаліста за оптимальну плату. Наталія говорить, що окрім рідних та волонтерів у них по суті немає близьких людей, які б допомагали, вислухали, підтримали… На жаль ця тенденція у наш час непоодинока… тому ми будемо щиро вдячні, якщо знайдуться справжні мужики, котрі б могли зробити дріб’язкові роботи по господарстві!

Анюся світла і радісна, мила і позитивна, відкрита та дуже люб’язна дівчинка. Як і кожна дитинка вона з нетерпінням чекає свого дня народження, омріяний подарунок у вигляді самокату, чи просто приємні сюрпризи. Допоможімо цьому маленькому сонечку здійснитися її мрії, влаштуючи незабутнє свято черговій сім’ї Небесного Легіону, адже все у наших силах!!!

Інформація про батька дівчинки є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/11/ishukvol.htm.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ: Іщук Анна Володимирівна – 4 роки (18.11.2013). Розмір одягу: 122, зріст – 117 см. Розмір взуття: 29-30. Незайвим буде зимовий одяг та взуття. Омріяний подарунок: самокат, але як усі дівчатка Анічка любить усе яскраве та блискуче.

Ми цінуємо будь-яку допомогу, сприяння та розголос для здійснення мрії дітей Небесного Легіону у цей складний для їхніх сімей час. Маєте бажання підтримати дітей – переказуйте кошти нашому координатору даного проекту Natali Skyba (Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 Скиба Наталія Миколаївна), зазначаючи, на яку саме дитину адресуєте! Це допоможе скластись по частинам на якусь нормальну річ. Також можна до нас присилати вже готові (придбані) подарунки, аби ми у зазначений час могли тій дитині святково їх вручити, до якої прихильне саме ваше серце! Буде класно, якщо ви бажатимете ще й долучитися до поїздки та безпосереднього привітання дитини разом з нами!

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation04.11.2017
remove_red_eye117 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини