Мальовнича Ратнівщина: бабуся Панася, яка ловить рибу та чорна ягода Волинського Полісся

Цієї літньої пори я відчула щасливі миті юності, побувавши у райському куточку Ратнівщини, де й проживає 80-річна бабуся Панася – Афанасія Лукашівна ЛАХТЮК (на фото), мама моєї однокурсниці Наталії. Так хочеться повідати про цю чудову жінку, мудру, добру, розсудливу і надзвичайно працьовиту, у якої прямо на подвір’ї можна збирати ягоди чорниці.

Тихо котиться автівка грунтовою дорогою у незайманий куточок природи хутора Херма,села Зоряне Ратнівського району, той затишний острівок (від Ратного – до 15 кілометрів трасою на Камінь-Каширський, затим ще в сторону до лісового масиву), де два століття тому й відбулося заселення частини лісового масиву родом Лахтюків. Засновник – дід і прадід Олександр Лахтюк та його семеро синів – Степан, Кузьма, Федір, Панас, Матвій, Прокіп та Василь створили велику родину Лахтюків. Нащадок Лахтюків – Адам Іванович Лахтюк, який проживає у селищі Ратно, доклав багато зусиль та зініціював пам’ятний знак своїм предкам. Колись на хуторі Херма у перекладі - острів - бурлило життя, гамірливо поспішали до школи діти багатодітних родин, хазяйнували дорослі. Чорною смугою зачепила війна життя поліщуків, розрушила господарки, покалічила. А той забрала найдорогоцінніше – життя. 

Адам Іванович Лахтюк, який проживає у селищі Ратно, доклав багато зусиль та зініціював пам’ятний знак своїм предкам (на фото).

За п’ять років до Другої світової війни у селі Заброди Ратнівського району народилася Панася. Каже, що не було коли й дівувати, бо 16-річною вийшла заміж за Сергія Лахтюка, уже дорослого, бо мав він на той час 18 років. З того часу, а це був 1952 рік, молоде подружжя поселилося на хуторі Херма села Зоряне Ратнівської сільської ради. 65 років не покидає Афанасія Лукашівна своєї малої батьківщини, де й народилися її четверо доньок: Наталя, Люба, Таня й найменшенька Оксана. Тут вони ходили до школи, клубу, зачаровувалися співом пташок, збирали ягоди, гриби, допомагали батькам, поспішали у доросле життя… І прийшло воно до них так несподівано й розкидало по світу, а матуся залишилася на рідних теренах та щораз виглядає їх із близьких та далеких доріг.

Сьогодні бабуся Панася, як і колись, з посмішкою на устах, з гостинною щирістю зустрічає гостей, запрошує до господи, пригощає. А миловидне лице випромінює одну доброту, якою наділила її мальовнича природа затишного куточка Полісся. Немає такого заняття, такої роботи, які б не під силу жінці. Розповідає, що у 12 років уже шила не тільки собі, але й сусідам. Й до сьогодні з задоволенням пече кругленький хліб, мудрує над бісквітами і тортами (було й таке, що на весілля внука спекла їх аж 25), вміє смачно зварити, любить в’язати, збирати різні лісові трави, знає як прищепити дерево… У господі кругом – порядок і чистота: чи то на подвір’ї, чи в оселі. Здається, що потрапляєш у своєрідний музей-скансен, де все дихає давниною, збережене і придатне для використання. Оброблені невеличкі клаптики землі, де росте городина, більше нагадують дослідні ділянки, бо мають здоровий зелений вигляд. Тут можна побачити гарні сходи кавунів, солодких динь, різновидності квасолі, цибулі, часнику, огірків та помідорів, гарбузів. Добре прижилося різнотрав’я: м’ята трьох сортів, Боже дерево, меліса, чебрець, звіробій, багно (ліс зовсім поруч, відразу за хвірткою), волинський бальзам або кадило мелісове, Іван-чай… А ще Афанасія Лукашівна любить божих комашок, тримає невеличку пасіку (каже, щоб був свій мед для дітей, 10 внуків, правнуків та гостей). Вона пасічникує з дитинства, бо і дід, і батько були пасічниками. Любить рибалити на невеликій сажівці, що неподалік обійстя. «Захочеться мені рибної юшки, то й зловлю на черв’ячка пару карасиків», - усміхається бабуся. 

Побувавши на гостині у Афанасії Лукашівни не один раз подивувалася серед якої розкішної природи живе вона. Напрочуд дивним видалося диво природи, де не можна зрозуміти з якого дерева бере початок гілка сосни, чому так вілно почувається на подвір’ї бабусі білка, як їй вдається виростити з подарованої дітьми троянди великий кущ квітучої краси, та багато чого іншого…

Ніна КОСТРУБА. Фото автора.

Безмежні ліси...

І звичайно чорничники....

Квіти, біля яких виходять чудові фото...

 

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation07.07.2017
remove_red_eye634 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини