Порада психолога: «Любіть своїх дітей, але – без фанатизму»

Практичний психолог  Липинської загальноосвітньої школи Інна Балюк  за першою освітою – вчитель біології й географії. Але, зізнається, більше відчувала в собі потребу працювати, досліджуючи та «лікуючи» дитячі душі. Було велике бажання допомагати дітям позбавлятися від усього того, що заважає їм почуватися впевненими в різних ситуаціях та бути щасливими в житті.

Здобувши ще спеціальність психолога в закладах освіти, ось уже понад два десятки літ віддає ці знання і ділиться душевним теплом з учнями Липинської школи. 

За більш ніж двадцять років роботи на своїй посаді Інна Балюк робить висновок, що сьогодні стає дедалі важче працювати з дітьми. Дається взнаки надмірне захоплення молоді комп’ютерами, телевізором, Інтернет-спілкуванням. Юне покоління зарано отримує надто багато інформації і не всі можуть осмислити та оцінити її адекватно. У молоді немає великого бажання заглиблюватися у питання, яке цікавить, домінує прагнення сприймати його поверхово. 

Найважчим Інна Борисівна називає підлітковий вік. Це учні, для яких розпочинається дорослішання, і які формуються, як особистості. І не завжди вибирають хороші методи для самоствердження. Це може проявлятися в формі приниження інших дітей, в надмірній галасливості, рухливості. Відповідно, такі діти потребують багато роботи з ними. 

Коли прошу шкільного психолога поділитися якимись, так би мовити, «складними випадками», жінка попереджає, що з етичних міркувань не може розголошувати про своїх «підопічних» те, про що вони самі воліють мовчати. Дозволяє собі відкрити на широкий загал тільки те, що це були випадки, коли, здебільшого, довелося боротися з різними дитячим страхами. Інна Балюк розповідає, що дуже добре допомагають покінчити з фобіями певні методики, які вона застосовувала і переконалася в їх дієвості. 

Користуючись нагодою, попросила Інну Балюк дати пораду, як будувати здорові стосунки між батьками й дітьми. Фахівець відповіла, що це треба робити ще з народження дитятка, з маленьких літ. «Потрібно чути дитину, бачити й розуміти її. І, головне, любити дитину», - наголошує вона. Разом з тим, практичний психолог застерігає, що любити треба вміти, не плутати з гірперопікою, коли дитина звикає бути маленькою і не навчається самостійності.

У той же час попереджає, що батьки роблять велику помилку, коли, в гонитві за грошима, не можуть знайти навіть півгодини для того, щоб вдома порозмовляти з сином чи донькою. Дорослі міркують так: «Ми годуємо тебе, все купуємо і цього достатньо». Але дитині лише матеріального, звичайно, мало. Більше потрібна душевна підтримка, духовний, емоційний зв’язок. Якщо таких близьких стосунків немає, то настають сумні наслідки. Дитина зачиняє всі «дверцята» й «віконечка» для батьків. А коли до тих приходить розуміння, що втрачають дитину, й вони починають бити на сполох – «Що робити?», відповідь є гіркою: «А де ж ви раніше були?».

- Звичайно, руки аж ніяк не можна опускати. Необхідно боротися, шукати шляхи вирішення проблем. І чим раніше – тим швидше вони будуть подолані, - радить батькам не впадати у відчай досвідчений фахівець.

У практиці моєї співрозмовниці  були випадки, коли свідомі батьки самі приходили до неї по допомогу. Після проведеної шкільним психологом роботи дитина знаходила гармонію з самою собою й оточуючими.

Ірина РЕПЕТУХА.

Фото Жоржа КОВАЛЬСЬКОГО.

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation25.05.2017
remove_red_eye299 camera_alt0
Ірина 19.09.2017 15:23
Слушні поради для нас батьків. Чи є у вашій практиці вирішення конфліктів між мамою і доньками у поважному віці. Дякую.
Залиште свій коментар
check
Топ-новини