Романівська школа Луцького району відзначила півстолітній ювілей

Романівська школа фото

«Для мене храмом знань залишається не тільки столичний університет, де мені пощастило навчатися, але й скромна, проста і свята для мене школа мого рідного села Романів», - написав колишній учень школи.

26 жовтня всі стежки-дороги вели до цього гарного оновленого навчального закладу, який зустрічав гостей, шанованих ветеранів педагогічної ниви, які вже на заслуженому відпочинку, односельців, дорослих і дітей, безмежною щирістю сьогоднішніх сіячів розумного, доброго, вічного.

Позолота осіннього дивограю дарів природи ніби співзвучна була з думками людей, лиця яких випромінювали загадковість,  невимовну радість зустрічі з друзями шкільних років, вчителями, з роками мрій і сподівань.

Навіть прохолодна осіння погода нікому не стала на заваді, хто прийшов, приїхав, кому дорогі і небайдужі шкільні роки. Такої ж жовтневої пори 1968 року новозбудована школа гостинно відкрила двері для майже трьох сотень місцевих дітлахів. Саме з цієї пори історичними стежинами шкільного життя мандрували присутні разом із ведучими до сьогодення. Перша зупинка була під назвою «Скрижалі пам’яті». І кожен вдумується у слова, прочитані ведучим: «Із книги випускника Романівської школи, нині професора Київського університету, доктора історичних наук Юрія Михайловича Сороки ми дізналися, що 13 жовтня 1968 року відкрила двері нова школа, розрахована на 320 учнів. В цей день 269 школярів із Романова, Ботина, Новокотова, Верхівки розпочали тут навчання...»

І як відлік невгамовного часу звучать прізвища талановитих педагогів, директорів шкіл, молодих вчителів, які стали кумирами учнівської молоді.

Подорож продовжилася до зупинки «Родинна скарбниця», що вмістила незабутні спогади, шкільну дружбу, мудрі настанови вчителів. І ось щирістю і простотою зустрічає наступна зупинка під назвою «Співдружність». Саме вона вмістила найбільше вдячних слів людям, які завжди були і є поруч, які готові підставити своє плече у трудну хвилину. Вдячні слова звучали на адресу директора Волинської філії «Украгролізинг» Григорія Люльки, Заслуженого працівника сільського господарства України, депутата обласної ради, голови СГТзОВ «Романів» Віталія Заремби, сьогоднішнім керівникам району. 

Непомітно відкрила свої обійми зупинка «Сьогодення». На цей час у Романівській школі навчається 165 учнів, яким свої знання і досвід передають 30 вчителів, 16 яких – її випускники. П’ять років як колектив очолює випускниця школи Галина Філончук (до того працювала вчителем), яка впродовж 32 років, а ще 10 шкільних,  поспішає до рідної альма-матері. Освітній заклад гордиться власним гімном, гербом, юними козачатами, учнівським самоврядуванням «Лідер». Тут панує дух родинних традицій, патріотизму, доброзичливих відносин. У закладі успішно стартує проект «Гордість школи», де за ініціативи Віталія Заремби та сприяння Григорія Люльки підтримуються юні обдарування, яким в кінці навчального року вручаються грошові винагороди.

…На золотому ювілеї школи було всього доволі: і хвилюючих слів, і гостинців, і виступів зі сльозами на очах, і пісенних дарунків… Тільки німими свідками знакової події на постаменті були випускники школи – небесні воїни, які віддали своє життя на сході України за її незалежність, - Олександр Василюк та Василь Зелінський. Вже ніколи вони не ступлять на рідний поріг, але назавжди залишаться у серцях земляків. Вони заслужили на пам'ять і шану…

Ніна КОСТРУБА.

Фото автора. 

Фотогалерею зі свята дивіться тут.

Запрошуємо вас переглянути слайд-шоу з ювілею Романівської школи.

 

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation28.10.2018
remove_red_eye1547 camera_alt25
Залиште свій коментар
check
Топ-новини