Цьогорічний рекорд Сергія Самчика з Лаврова - більше п’яти тисяч тонн намолоченого зерна.

Надзвичайно працьовиті люди, у яких із діда-прадіда закладена любов до праці, до рідної землі живуть на теренах нашого району. Своєю працею вони створюють не лише власний добробут, але й сумлінно трудяться для загального блага. Приємно було чути на цьогорічних урочистостях із нагоди Дня працівників сільського господарства про самовіддану працю трударів сільськогосподарських товариств, приватних підприємств, фермерських господарств, одноосібників, які у непростих умовах сьогодення, з непередбаченими природними умовами досягли високих показників у вирощуванні зернових та технічних культур.

Вже багато років у нашому районі успішно заявляє про себе СТзОВ «Городище», яким керує Заслужений працівник сільського господарства України, депутат Луцької районної ради Анатолій Никонюк. Злагоджена робота у товаристві, відповідальність за доручену ділянку роботи – властиве його працівникам. Серед ветеранів колективу гідне місце займає молода зміна, яка охоче бере приклад із своїх старших товаришів, старається не підвести у відповідальну годину. 

Високими результатами праці під час цьогорічних жнив заявив про себе молодий механізатор товариства, житель села Лаврів Сергій САМЧИК (на фото). Його внесок у загальний показник урожаю-2017 року становить п’ять тисяч 102 тонни намолочених ранніх зернових культур. Це - найвищий показник в області!

Чи ж можна з дитинства полюбити безкраї простори ланів, годинами дивитися, як тато прикручує різні гайки, заглядає до свого «залізного» друга – трактора чи комбайна під час ремонтних робіт, із захопленням та нечуваною радістю примоститися біля батьківського плеча і слухати гуркіт працюючого механізму? Виявляється, що можна і цього не заперечує Сергій, який ще дев’ятирічним підлітком вправно рулював автомобілем, коли поруч із ним був батько - Петро Петрович. 

Цікавим у цій родині є те, що не втікають вони з села, а, навпаки, люблять його. Виявляється, тато Сергія народився в Луцьку, але змалку на літні канікули завжди приїжджав до бабусі у Лаврів, де не цурався ніякої роботи. Він міг цілими днями допомагати старшим дядькам у ремонті техніки: щось подати, прикрути під пильним оком механізатора. У Лаврові вподобав собі і майбутню дружину Оксану, і коли постало питання роботи - не роздумуючи, пішов працювати механізатором у місцевий колгосп.  

Сьогодні Петро Петрович Самчик уже багато років трудиться у СТзОВ «Городище», його дружина Оксана Володимирівна – соціальний робітник Лаврівської сільської ради. Виховали двоє дітей – доньку Юлю та сина Сергія.

- Мені завжди кортіло бути ближче до техніки, ще з тих пір, коли біля нашого двору стояла техніка, зокрема й комбайн, на якому працював тато. Радів, коли уже в 14-річному віці він брав мене у помічники під час жнив. Я завжди дивувався: як у нього так все виходить, за яку б роботу не брався? Батько у мене - вимогливий, особливо до мене, але я йому дуже вдячний за науку, - усміхається хлопець.

Сергій Самчик після закінчення Лаврівської школи навчався у Луцькому вищому професійно-технічному училищі №9, де здобув спеціальність слюсаря механоскладальних робіт. У навчанні добре пригодилися навики, які отримав на жнивах, працюючи з батьком. У виборі роботи не сумнівався – відразу попросився у СТзОВ «Городище». 

- Я ще раніше придивлявся до цього хлопця, коли він був на практиці у господарстві, і побачив у ньому – твердий характер, працелюбність, відповідальність. І без жодного сумніву цього року довірив його придбаний новенький німецького виробництва, один із кращих зернозбиральних машин - комбайн КЛААС ЛЕКСІОН-780 і не помилився. Мені приємно, що юного механізатора оцінили на обласному рівні, відзначивши Почесними грамотами обласної ради та обласної державної адміністрації, - задоволений Сергієвою роботою Анатолій Никонюк.

Насамкінець запитую у юнака: чи задоволений працею на землі?

- Мені здається, що той, хто працює на землі, хто збирає гарний урожай, а ще до того на сучасній комфортній техніці, маючи бажання - вбирає у себе позитивну енергію. На хлібному полі – все таке справжнє, - роздумує він.

Хтозна, можливо саме того дня, у День хліборобського свята, я розмовляла з майбутнім відомим аграрієм... Але як би там не було, хочеться побажати Сергію тільки удачі!

Ніна КОСТРУБА. Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА. 

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation30.11.2017
remove_red_eye528 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини