Відійшов у вічність Святослав БОРОДУЛІН - людина душевної щедрості.

За кілька останніх років редакція “Слави праці” зазнала невимовно тяжких втрат. Відійшли у вічність славні ветерани, які були гордістю волинської журналістики: редактори Павло Павловський, Георгій Юхимчук, Юрій Ольшевський, завідувачі відділами, згодом - редактори інших газет, письменники Феодосій Мандзюк, Микола Панасюк, Олег Потурай, власкор “Урядового кур’єра” Леонід Лагановський. А шостого жовтня на 92-му році життя не стало їхнього колеги Святослава Бородуліна (на фото).

Народився 12 липня 1927 року у районному містечку Червоноармійськ Житомирської області в сім’ї волинян-біженців, які в 1914 році - на початку Першої світової війни - емігрували на схід України перед наступом на Росію німецьких військ. До початку війни Святослав Іванович закінчив у Червоноармійську сім класів місцевої середньої школи. 

З червня 1941 року батько автора - вчитель Червоноармійської середньої школи - за таємним доносом якогось сексота НКВС був заарештований і за вироком суду засланий в Казахстан (станція Луговой Джамбульської області. Там він і помер вів голоду й холоду.

Після війни, 26 грудня 1964 року, на запит автора Генпрокурору СРСР Руденку справа про звинувачення батька була переглянута Президією Житомирського обласного суду, рішення від 16 вересня 1941 року було скасоване, справу про звинувачення П. Бородуліна припинено, і він був реабілітований (посмертно). 

Мати автора з трьома неповнолітніми дітьми в кінці 1941 року повернулась на свою “малу батьківщину” - містечко Турійськ Волинської області, де діти працювали в наймах.

У кінці 1943 року Святослав Іванович 16-річним юнаком взяв участь у підпіллі, а на початку 1944 року брав участь у партизанському русі. Боровся проти німецько-фашистських загарбників до кінця війни. Відзначений орденами й медалями СРСР, Польщі й Чехословаччини. Після війни служив в армії. Тоді ж почав літературну діяльність, був призером літературного конкурсу військовослужбовців Житомирського армійського округу. Працював нештатним кореспондентом дивізійної газети в місті Овруч.

Після військової служби здобув вищу журналістську освіту. Працював у місцевій пресі на Житомирщині й Волині. У 1962 році вийшла у світ його перша книга - повість “Серця повинні палати!» обсягом 365 сторінок. Працюючи в редакції Луцької районної газети “Слава праці”, в 1967 році створив і очолив районну літературно-мистецьку студію “Зорі над Стиром”, члени якої регулярно друкували “Літературні сторінки”, видавали колективні літературні збірники “Зорі над Стиром”.  Останнім часом автор був Почесним головою цієї літстудії. В його творчому доробку - дев’ятнадцять книг: публіцистичні й художні нариси, повісті, романи, близько двадцяти пісень (найвідоміша - “Спогад про зустріч”) на його слова, понад сто прозових і поетичних гуморесок, статті, рецензії тощо. Чотири художні книги автора відзначені Дипломами обласних літературних конкурсів.

Світлу пам’ять про нашого Святослава Івановича Бородуліна збережімо в наших серцях!

Прощання  з Батьківщиною

Правду треба берегти, 

Бо вона - єдина. 

Скільки вистраждала ти, 

Рідна Україна!

З козацької давнини 

Нас гнітило горе - 

Три нав’язані війни, 

Три голодомори.

А народ наш не хотів, 

Щоб біду ти знала. 

Ти ж Європу й москалів 

Хлібом годувала.

Ти одвічно на землі 

Звикла працювати. 

Себе ж звали москалі 

Твоїм «старшим братом».

Чи вони підтвердять це, 

Що наш Крим забрали? 

Справжнє там своє лице 

Світу показали.

Москалі сьогодні знов 

(Замовчувать годі!) 

Проливають нашу кров 

Невинну на Сході.

В дев’яносто літ, вважай. 

Не підеш до бою. 

Я сьогодні, рідний край, 

Прощаюсь з тобою.

Ненько змучена, прощай! 

Я благаю Бога: 

Україні милій дай 

Славу й перемогу.

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation09.10.2018
remove_red_eye43 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини