Відомі особистості з Луцького району: Петер БОНДРА - хокеїст світової слави

Волинь - не хокейний край, але саме тут побачив світ відомий хокеїст Петер Бондра, який майже 20 років грав за престижні клуби НХЛ та збірну Словаччини, у складі якої 2002 року став чемпіоном світу, закинувши переможну шайбу у ворота команди Росії.

Народився Петер Бондра 7 лютого 1968 року у селі Баківці Луцького району. Його батько Іван Бондра, за визнанням самого Петера, був чехом (хоча інші дані свідчать про українське коріння), проживав у Чехословаччині, а після закінчення Другої світової війни переїхав на Волинь. Він повірив у ідеали соціалізму і хотів займатися фермерством, але це було неможливо, тому влаштувався водієм вантажівки у колгоспі. Там познайомився з майбутньою дружиною Надією, яка працювала фельдшером у місцевій амбулаторії.

У громаді сім’я жила дружно, мала чимало приятелів, одна з них – Раїса Андріївна Мозолюк – стала хрещеною матір’ю славетного тепер хокеїста.

Петер був третьою дитиною у сім’ї, його часто залишали зі старшими братами Володимиром і Юраєм. Хлопці допомагали у господарстві: пасли худобу, гусей. Майбутній спортсмен у ранньому дитинстві був малим на зріст, але дуже рухливим і непосидючим. Влітку брався ганяти м’яча, а взимку разом із братами виходив на зледенілу баковецьку водойму грати в хокей. 

На початку 1970-х років, коли Петерові було три роки, сім’я переїхала у містечко Попрад (на півночі Словаччини), розташоване біля підніжжя гір Татри.

Професійну спортивну кар’єру Петер Бондра розпочав 1985 році в хокейному клубі міста Попрад. Надалі грав у чехословацькій лізі за клуб «Кошице», з яким став чемпіоном Чехословаччини у сезоні 1987-1988 років. Наприкінці вісімдесятих Петер одружився, і в 1990 році разом із сім’єю переїхав до США, де оселився у містечку Ріва (штат Меріленд).

Переїзд пов’язаний із цікавим випадком, який вплинув на кар’єрний ріст спортсмена. Одного разу представник команди «Вашингтон Кепіталз» Жак Баттон приїхав у словацьке місто Вітковіце, щоб подивитися на гру місцевих хокеїстів. Він був настільки вражений грою Петера Бондри, що відразу після матчу виявив бажання познайомитися з ним. Жаку Баттону дуже імпонувала його вибухова стартова швидкість, що дозволяла залишати захисників суперника за спиною, а також - різкий удар.

У 1990 році хокеїст підписав контракт з клубом «Вашингтон Кепіталз», з чого почалася кар’єра Петера в Національній хокейній лізі. П’ятого жовтня того ж року він вийшов на першу гру, а через 12 днів - відкрив свій рахунок закинутим у лізі шайбам. У сезоні 1990-1991 років став найліпшим серед новачків у престижній команді, і відразу ж був визнаний кращим новачком НХЛ.

Кольори «Вашингтон Кепіталз» Петер Бондра представляв до 2004 року, а три наступні роки грав за «Оттаву Сенаторс», «Атланту Трешерс» і «Чикаго Блекгокс».

У 2004 році хокеїст увійшов до тридцятки видатних гравців в історії «Кепіталз». Його ім’я - в списку найкращих бомбардирів столичного клубу за багатьма показниками. Зокрема: загальна кількість закинутих шайб – 472, набрані очки – 825, переможні шайби – 73, кількість хет-триків – 19. Єдине, що не вдалося спортсмену досягнути в НХЛ, – виграти Кубок Стенлі, але, саме завдяки йому, 1998 року команда вийшла у фінал цього престижного хокейного турніру. Петер Бондра постійно заявляв про себе, як один з найкращих нападників.

Яскравими були сезони 1994-1995 років (у 47 іграх закинув 34 шайби), 1995-1996 років (у 67 іграх – 52 шайби) та 1997-1998 років (у 76 іграх – 52 шайби). П’ятого лютого 1994 року в поєдинку проти команди «Тампа Бей» він встановив два рекорди: рекорд ліги - найшвидший покер (п’ять голів закинув за 4 хвилини і 12 секунд), та клубний - найбільша кількість закинутих шайб за одну гру. Взагалі, уродженець нашого району є десятим в історії НХЛ, хто забив за один період чотири голи.

Протягом усієї кар’єри амплуа Петера Бондри – правий крайній нападник. Характерний стиль його гри – відмінне відчуття ситуації, висока швидкість, впевненість на ковзанах і точний кидок. Саме тому у 1990-х роках він п’ять разів ставав учасником матчів усіх зірок НХЛ (1993,1996-1999 роки), а 1997 і 1999 років був визнаний найшвидшим гравцем цих показових дуелей.

Успішними були виступи спортсмена за національну збірну Словаччини, до якої потрапив 1994 році. У складі збірної він провів 47 матчів, під час яких відзначився 35 голами. Був учасником зимових Олімпійських ігор 1994, 1998 та 2006 років. Вдалими видалися виступи на чемпіонатах світу 2002 і 2003 років. Так, під час фінального поєдинку на чемпіонаті світу в Швеції 2002 року Петер закинув вирішальну переможну шайбу у ворота команди Росії (4:3) і збірна Словаччини здобула золоті медалі. Після цього ім’я спортсмена було на вустах у багатьох, а він сам вважає цей «золотий гол» вершиною своєї хокейної кар’єри.

Серед досягнень нашого земляка – входження до списку гравців, які забили за кар’єру 500 голів, що для хокеїстів вважається чудовим показником. З 1957 року його досягнули 45 гравців, а Петер Бондра завершив кар’єру з результатом 503 шайби за 1081 матч. У 1995, 1998 роках він отримував Трофей Моріса Рішара – приз, який вручається за найбільшу кількість шайб у регулярній частині НХЛ.

Спортсмен має державні нагороди – Хрест і Медаль Президента Республіки Словаччина. У 1998, 2002, 2003 роках визнавався найкращим хокеїстом Словаччини, у 2002 році найкращим спортсменом країни, і того ж року – найкращим бомбардиром чемпіонату світу.

У жовтні 2007 року Петер завершив ігрову кар’єру. Після цього продовжив працювати у національній збірній генеральним менеджером. Разом із командою робив акцент на залучення до збірної, поряд із досвідченими, молодих спортсменів, щоб підготувати гідний резерв.

У публічних виступах, інтерв’ю, коли лунають питання про дитинство, Петер Бондра часто згадує малу батьківщину - Волинський край, підкреслюючи, що саме тут лежать витоки його неймовірної спортивної кар’єри.

Олександр Мельник, директор Торчинського народного історичного музею ім. Г. О. Гуртового.

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation08.02.2018
remove_red_eye102 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини