З татом і мамою - нічого не страшно

Три синочки і донька підростають у сім’ї Голюків із Торчина: Дімі - 14 років, Саші – 13, Максиму – 12, Світланці – 11.

Для кожного з нас дуже важливі сімейні цінності. І як добре, коли у родині панують злагода, взаєморозуміння і любов, коли діти – повноправні господарі сім’ї, думка яких цінується і поважається. Щемливим відгуком відлунює у душі небайдужої людини слово сирітство. Такий статус не приходить сам по собі і не є він окремою графою у нашому суспільстві. Цьому є багато чинників, коли дитина залишається сиротою. Запали в душу слова, сказані прийомним батьком: «Якщо, хоча частина українців візьме на виховання сироту, потреба у дитячих будинках-інтернатах, взагалі відпаде».

 Чи можна полюбити прийомну дитину? У тому, що можна, аж ніяк не сумнівається прийомна сім’я Любові та Олександра Голюків із Торчина, які материнською любов’ю та батьківським теплом зігрівають четверо дітей. А все почалося ще 2005 року, коли подружжя побачило й познайомилося з тримісячним Сашею. Рішення було одностайним: це їх син і хлопчика вони усиновили. 

Розповідає Любов В’ячеславівна:

- Порадившись з чоловіком, ми на одній дитині вирішили не зупинятися.  Дуже хотіли удочерити дівчинку, яку побачили у Ківерцівському будинку дитини.  Було таке відчуття, що знайшли рідну кровинку. Допоки готували документи,  виявилося, що Світланку має забрати інша сім’я. Нам запропонували двох братиків – чотирічного Дмитрика і півторарічного Максима, який був у Луцькому будинку маляти. І коли ми бігали по різних установах, вирішували питання щодо усиновлення хлопчиків, в обласній службі у справах дітей нам сказали, що нашу дівчинку, яка мала проблеми зі здоров’ям, не забрали, побоялися, чи справляться з цією дитиною. І ми забрали Світланку з Ківерцівського будинку дитини. Зважаючи на те, що можливе лікування дітей, а відтак – потрібні будуть кошти і немалі, нам порадили створити прийомну сім’ю, так як таким сім’ям держава надає допомогу. 2007 року наша родина поповнилася трьома дітками. Сьогодні найстаршому Дімі - 14 років, Саші – 13, Максиму – 12, Світланці – 11. Наші діти надзвичайно старанні: добре навчаються у Торчинській школі, із задоволенням поспішають у музичну, беруть участь у концертах. Світланка у нас – бандуристка, Саша грає на гітарі, Діма і Максим люблять сопілку. Діма вже озвучив свою мрію – має намір поступати у музичне училище.

Ось так все знати про своїх дітей, їх мрії і уподобання, так з любов’ю про них розповідати може тільки справжня мама, якою, безперечно, є Любов В’ячеславівна.

Ніна КОСТРУБА. Фото автора.

 

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation04.07.2018
remove_red_eye1151 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини