Збудував дім, посадив сад, виховав дітей....

Добігає кінця цьогорічна осінь. На полях зазеленіла озимина, яка радує око кожного, чиє життя поєднане з селом. У найменший клаптик землі вкладена наполеглива праця сільських трударів, синів і дочок хліборобського роду, збагачених життєвою мудрістю та досвідом. Не зі слів і не з прочитаних книг про непросте сільське життя добре знає син пілганівських селян Володимир  ДЕМЧУК, для якого святими є люди і земля. 19 листопада благодатними сходами зарясніє життєва нива цієї неординарної особистості, добре відомої не тільки на теренах Луцького району. У Володимира Миколайовича – ЮВІЛЕЙ: щедрий, мудрий, виважений. 

Його життя, як на долоні, бо ніколи ніде не ховався, не шукав легкої долі в інших світах, сповідував заповіт батьків: «Жити, як велить совість». Він сам собі торував дорогу життя: вчився, допомагав рідним, не цурався ніякої роботи, із задоволенням на канікулах, ще у шкільні роки, жнивував на полях місцевого господарства і з гордістю ніс зароблений карбованець до батьківської оселі. А ще мав мрію: здобути освіту і бути потрібним людям. 

Роки летять, як розгнуздані коні. Здається, зовсім недавно він поспішав у різні куточки рідного йому району, майже десять років самовіддано працюючи на посаді голови Луцької районної державної адміністрації. Не один раз повторював: «При вирішенні важливих питань – емоцій не має бути. Я не мав і не маю звички лукавити, можливо тому іноді був не дуже популярним, бо в очі прямо міг і можу сказати: цього не зроблю. Людей обманювати не можна». Без перебільшення скажу, що й донині на устах у багатьох його земляків вдячні слова за вагомий вклад у розвиток району – найкращого, лідируючого. 

Володимир Демчук - у Коршовецькому дитячому садку. (2012 рік).

Без Володимира Миколайовича жодного разу не проводилися висадки молоденьких лісів, кожному саджанцю він радів, як дитина. А скільки радості було, коли на сцені звітували держслужбовці, талант яких розкрив саме Володимир Демчук! Справ – багато та й не є сьогодні моєю метою їх перелічувати. Чи ж щасливий Володимир Миколайович у прожитих роках?  Напевно, що так. Бо має гарну сім’ю: мудру дружину Антоніну Антонівну, прекрасних сина і доньку, які мають уже свої сім’ї і є гордістю для батьків. А ще зізнається, що найбільшою втіхою для дідуся є внуки та вирощені власноруч... троянди.

- Візьмеш на руки рідну кровинку, і десь беруться сили, гарний настрій, бажання зробити все, щоб всі діти на землі були щасливими. Для цього, власне, ми й живемо на ній! – поділився він найсокровеннішим.

Ніна КОСТРУБА.

Фото автора.

Нам є про що згадати!

У житті кожного з нас, уже дорослих, є свій Вчитель. Для одних – це перша вчителька або класний керівник, а для інших – це такий наставник, який закарбувався в пам’яті, як неординарна особистість зі своєю харизмою та почуттям відповідальності, особливим сприйняттям світу та безмежною відданістю до тієї справи, яку любить. 

Молодий, стильний, завзятий, наполегливий, енергійний - для нас він став втіленням новизни, особливого ставлення до учня як до друга, однодумця, ровесника, що не було притаманним для колишньої системи освіти. Ми потягнулися до нього: хотілося бути такими, як він, наслідувати його, тому беззаперечно виконували всі його вказівки та рекомендації. Адже до того часу вчителі фізкультури були випадкові люди,  які приходили на рік і зникали в невідомому напрямку.А поруч із нашим учитилем була його дружина - Антоніна Антонівна, яка вражала своєю зовнішньою і внутрішньою красою, любила читати поезію та займалася виховною роботою, оскільки була організатором. Цей творчий професійний тандем двох учителів, двох яскравих особистостей, залишив у наших душах особливий слід.

Пройшли роки… Володимир Миколайович та Антоніна Антонівна ніколи не обминають увагою Романівську школу, в якій розпочинали трудову діяльність. Можливо в тому, що чимало випускників стали вчителями фізкультури та філологами, є і частинка їхньої праці.

 Спасибі Вам за те, що були у нашій шкільній юності, що зробили останні роки перебування у нашій школі такими змістовними і неповторними, за те, що відкрили нам дивовижний світ краси і радості. Нехай прийдешні роки дарують Вам міцне здоров’я, достаток, благополуччя, а ваш родинний дім буде сповнений миром та Божою благодаттю!

З повагою - випускники 1981, 1982, 1983-го років Романівської школи

keyboard_backspaceПовернутись
insert_invitation17.11.2017
remove_red_eye825 camera_alt0
Залиште свій коментар
check
Топ-новини